14 грудня 2022

"Почала підніматись до квартири пішки, бо вже час був на межі вимикання за графіком, саме дійшла до 6-го поверху - і тут електрика вирубилась! Ото аби поїхала в ліфті - застрягла б, сиділа б оце зараз, чекала б аварійку"

"Мам, та не треба мені новий телефон на ДН! Та нашо мені той телефон? Якщо нема інтернету - то я й не користуюсь ним".

"А ви зауважили, що вже другий день внутрішньобудинковий інтернет працює попри те, що електрика вимикається?!"

"Так усі позапасались всілякими лампами на акумуляторах, свічками. А виявилось, що як нема електрики і зв'язку - то світло не так вже й треба. Ну в туалет сходити, ну поїсти. Ото й усього. Ніхто при такому світлі ні читає, ні вишиває. Дивуюсь, як то наші прабабусі при свічках вишивали?!"

"Прийшли з покупками - а в нашому будинку є електрика, хоча за графіком вже годину як мало б бути відключення. Ризикнули, проїхались з торбами на ліфті і не застрягли, електрика не вимкнулась - ото щастя!"

"Що, можна у вас в магазині зараз карткою розрахуватись?! Є зв'язок? - От неочікувана радість!"

"Прийшла на роботу - і є електрика! Цілих 5 годин не вимикали! Зробила все, що планувала. Ніщо так добре не організовує і не дисциплінує, як обмеження в ресурсі: робиш за 2 години "ввімкнення" те, що раніше робив за день".

"Вчора помила голову в умивальнику. Подивилась на ванну з водою, так мені шкода стало випускати цілу ванну, та ще ж і ризиковано: випустиш, митимешся - а тут знову три вимкнуть електрику, воду, опалення. І шо тоді? А під умивальником досить зручно. Колись же, в дитинстві, в таборі так мили, то й зараз згадала"

"А я чекала до першої ночі, коли дадуть електрику й воду, аби помити голову".

Із власного та почутого в метро і магазинах. 

"Тобі так і не пощастило піднятись до нас східцями, увесь час як приїжджаєш - саме є електрика. А в нас же така зручна висота кроку східців: на 21-й поверх піднімаєшся - що тобі степ-аеробіка! Так, в нашому будинку разом з електрикою вимикається вода і опалення, "лягає" зв'язок, а зате яка зручна висота кроку східців!" - це вже моя оптимістична сестричка.

За ці воєнні місяці ми відкрили для себе скільки додаткових приводів для радості!

Ми навчились радіти дрібницям, на які раніше не звертали уваги:

- я сплю у своїй постелі, у своїй квартирі;

- мені тепло, бо не зникає обігрів разом зі стабілізаційними відключеннями електрики, як у моєї сестри і друзів, що живуть у висотках Києва (у них разом з відключення електроенергії зникає вода, обігрів, інтернет, зв'язок мобільний);

- я сплю поруч з коханим чоловіком (а тисячі моїх співвітчизниць місяцями позбавлені цієї розкоші, бо чоловіки - на сході, в окопах, жінки- вдома, з дітьми);

- ми з чоловіком і друзями ходимо на концерти класичної музики, святкуємо дні народження дітей (хай і при свічках у кафе, але ж таки у мирних умовах).

Проте інколи наше сприйняття дає якісь виверти: днями електрику вдома не вимикали більше 20 годин!!! Здавалось би - така приємність. Але вже після 12 годин невимикання відчула на душі якусь тривогу чи дискомфорт: щось не так? чому не вимикають? щось сталось? А інші групи теж не вимикають? Може забули тільки наш будинок вимкнути? Чому у нас не вимкнули, а у батьків, сестри, доньки - вимкнули?

Взагалі, переживати самому всі ці години без електрики, води й опалення значно легше, аніж знати, що нема опалення й води у рідних. За інших переймаєшся в рази більше, глибше. А потім приїжджаєш до батьків - та в них же тепліше, аніж, скажімо, в нормі, в мирні часи, у доньки в квартирі. До сестри зайшла - діти ходять в футболках з коротким рукавом. Тобто не так вже все апокаліптично, як це малює тобі уяви при словах "без опалення вже 8 годин". і це ми, які самі тут живемо. Що вже казати про тих, хто за кордоном, хто жодного дня не прожив в умовах вимкнень!

День наступний

День попередній