15 листопада

Планували цього дня сходити на концерт. Та не так сталось, як гадалось! Лиш вийшли з роботи - сирена. Ну, то не звикати: поки дійдемо до концертної зали - тривога вже й скінчиться. І до БЗЗ дійшли, і в підвал відразу нас попросили йти, і вже посиділи, і з друзями пообнімались, і з музикантами, які тут же, з нами, в підвалі пересиджують, поспілкувались, а відбою нема й нема.

І зв'язку в підвалі теж. Тож потроху потроху починаємо підніматись східцями нагору, хоча б на перший поверх, де трохи можна вловити інтернету. Новини жахливі: 90 ракет Х-101 та "Калібр" й більше десятка ударних БПЛА. Дані про збиті ракети й безпілотники різні, так само як і про влучання. Але вони точно є, і в Київській, і в Житомирській, Вінницькій, Полтавській, Львівській, Хмельницькій та інших областях.

Здається, це перше наше таке затяжне перебування в бомбосховищі. Зазвичай ми залишаєиось або у себе вдома, на 9 поверсі, або в офісі, на першому. Там завжди є інтернет. Там завжди ти маєш інформацію. Тут - 3,5 години практично без інформації. Уривки отриманих новин переказуються одне одному, обростають домисли, припущеннями, які видаються за достовірну інформацію: влучання на Печерськ, ще одне теж у центр, ще кілтка на околицях... І от вже картина в твоїй уяві така, що Київ добряче розбомблений, що там, за стінами бомбомховища - повнісінький армагедон!

І лиш один літній чоловік абсолютно відсторонений від цих жахів: він приніс з собою пакет з плетінням маскувальної сітки і увесь цей час очікування зайнятий своєю важливою справою.

Нарешті частина глядачів не витримує і прямує до виходу: час, запланований на концерт, вже скінчився, у людей є свої обов'язки, плани, мають повернутись додому чи на роботу. Виходимо і ми. І майже одночасно приходить сигнал відбою повітряної тривоги.

І що ми бачимо на вулицях міста? Та там життя вирує: в кафе і в ресторанах, в магазинах і просто на майданчиках людно, як і в будь-який вечір.

Висновок: відсутність інформації впливає значно негативніше аніж сама загроза від обстрілів!

А концерт відбувся за 2 дні, вже без тривог, з чудовими юними музикантами, хто не полишив країну у біді, хто продовжує тут грати у холодних класах музичних шкіл при світлі аккумуляторних ламп і телефонів.

День наступний

День попередній