23 січня 2024
- Подружні подорожі
- 23 січ. 2024 р.
- Читати 1 хв
Оновлено: 2 лют. 2024 р.
Ранок знову почався з обстрілів. Гепнуло так як ніколи до того раніше. Будинок здригнувся, ліжко заколихалось.
-Десь зовсім поруч. Ану таки вставай і виходимо в коридор, - наполіг чоловік.
Це вдруге за 2 роки повномасштабної війни, коли вийшли в коридорчик - єдине місце в нашій квартирі, де хоча б умовно витримано "принцип двох стін".
У вікні видно дим, що повалив з кварталу неподалік. Приліт таки був поруч.
Проте з відбоєм тривоги на будівництві нового будинку, що між нашим будинком і тим, де гасять пожежу, вже снували будівельники, висотний кран звично крутився, доставляючи матеріали. Вулицею гуляли собачники - приліт чи не приліт, а тваринам треба!
Внучка через Телеграм допитувалась: "А в вашому будинку вікна повибивало?" - "Ні, все ок. А ви як?" - "То й добре, що у вас добре. У нас теж. Вже їду в школу"
Діалоги доби.
В сусідських будинкових групах - ані чичирк! Хоча як мінімум пів будинку, у кого вікна виходять на сторону, де прилетіло, зараз спостерігають за димом і гасінням пожежі. Але навіть найбільш язикаті на другому році війни вже добре розуміють, що писати зараз не можна.
Останні пости
Дивитися всіПройшло вже 3 місяці — і я знову йду здавати донорську кров. Стала донором ще на початку війни, у 2014 році, коли з’явилися перші...
Не дарма кажуть, що війна — двигун прогресу. Двигун жорсткий, але дієвий. З’явилися дрони — з’явилися і антидронові рушниці, сітки,...
Третій день ніяк не вдавалось нормально поговорити з Петею. То він дзвонить — я не бачу. Передзвонюю — скидає: то за кермом, то «техніка...
Коментарі