22 жовтня 2022

Сьогодні вже третя масована атака дронами й ракетами. Перша була позаминулого тижня, 10-12 жовтня. Наступна - за тиждень, у цей понеділок. Ну, а сьогодні - знову масований наліт, десятками крилатих ракет і дронів. На нас летіло 40 ракет і 16 дронів! Це зовсім не означає, що в інші дні не обстрілювати, просто кількість значно менша, по 8-10 ракет.

   Також сьогодні третій день віялових відключень електроенергії. Їхній графік для кожного будинку розписаний: 3 групи будинків, кожна група відключається на 4 години вдень і 4 години вночі. Зайшов на сайт, знайшов свій будинок - знаєш графік. Це нагадало мені наші вахти в океані: у мене завжди була вахта з 6 до 10 ранку і з 6 до 10 вечора. Ех, чи ще коли вийдемо в океан під вітрилом?...

    Проте поки що відключення не так щоб зовсім по графіку, інколи - ну зовсім не по графіку. Вчора світло вимкнулось в той момент, коли збирала намисто-мотанку: голку увіткнула - та так і лишилась та прикраса лежати до наступного дня. Буде час - дошию.

    У магазинах, аптеках, школах, інших громадських закладах, до перерв через повітряні тривоги додалися ще й перерви через відключення електроенергії. І не передбачиш ані того, ані іншого. Припхалась сьогодні на лівий берег за намистинами й нитками (бо вдень можу займатись рукоділлям і без світла) - а в магазині нема електрики! Можна розрахуватись готівкою, якщо купуєш щось штучне, що не потребує зважування. На жаль, це не мій варіант. Що ж, хоча б купила овочі в сусідній ятці. Люди не ремствують - купують те, що можна купити, дякують продавцям, жартують між собою. Мабуть, ті, хто нарікає і боїться, вже давно виїхали з країни. Лишились ми. І нам ще треба пережити зиму.

   За ці перші 3 дні віялових відключень вже встигли трохи призвичаїтись до економії електроенергії й до відключень. Духовкою користуватись перестали (бо вона у нас електрична, на відміну від газової плити, на жаль, це означає що довелось відмовитись від запечених яблук для поранених), речі намагаємось прати вручну (для цього треба випустити з ванної воду, яка тримається про запас на випадок вимкнення водопостачання, попрати і знову набрати у ванну води). Те ж саме й з прийняттям душу. Трохи у виграші ті, хто має у квартирі дві ванні кімнати, як от сестра чи донька. Проте у сестриній квартирі - свої мінуси: плита лише електрична, тож під час віялового відключення щось підігріти неможливо, виручає хіба лиш термос з чаєм. 

Моя родичка (сестра уп’яте) з села Київській області написала, що знайшла каганець, ще батьківський, в нормальному стані, і навіть скло є, керосину купили (зараз такий, що й не пахне!). Бібліотека в хаті немаленька, на зиму вистачить! Світло відключають по графіку. Але це не лякає – ми пережили 90-ті. Лиш би наші хлопчики додавили ту гидоту!

   Вечерю Сашко готує з налобником, як на яхті в океані :)))) А вечеряємо при свічці. Та на такий атракшн треба туристичні тури продавати!

  Отак і живемо. Якщо навіть по кілька годин на добу буде електропостачання - то вже добре. Краще одну зиму померзнути, аніж все життя з москалями жити.

     А до обстрілів ракетами вже ж майже звикли!

   Сестра розповідала, що племінники зараз досить спокійно реагують:

- Ма, чула? - Богдан їсть собі сніданок.

- Ага, бухнуло.

- Але глухо, певно ППО, - продовжує їсти.

За кілька хвилин - новий гуркіт.

- О, ти чуєш теж саме, що й я? Це вже ближче. То може будемо збиратись в укриття?

    Донька теж трохи спокійніше, особливо коли сама, без Марусі. Каже, сіла пообідати, а на тобі -  сирена! Та нє, думає, все ж поїм! Аж тут - гух! Альона аж підскочила! А це..... тостер відстрелив!!!!!

    Я тішуся, що вони стали менше нервуватись. Бо попереду ще місяці й місяці і обстрілів, і бомбардувань, і відключень електроенергії й водопостачання, і хвилин зневіри. Але ми, хто лишився тут, готові мерзнути і недоїдати, але здаватись тим кацапам - дзуськи! Наші захисники й захисниці в сто разів у важчих умовах, аніж у нас тут, але вони тримаються. Отже, і ми витримаємо!

День наступний

День попередній