16 червня 2024
Петя не виходить на зв'язок.
Більше 2 тижнів.
Так вже було минулого року. Вони тоді з хлопцями ледь вибрались з "нуля", виходили довго, але вийшли всі, живі.
Тому ми з дівчатами чекаємо.
Передзвонюємось, листуємось одна з одною, підтримуємо і заспокоюємо. І чекаємо.
Я продовжую писати Петі повідомлення. От вийде на зв'язок - і прочитає все, буде приємно.
Видзвонила його пораненого побратима, до якого колись в госпіталь ходила. Каже, що спілкувався з хлопцями днів 6 тому, якраз повернулись з "нуля", ніби вийшли всі. Що ж, обнадійливо. Домовились, що як будуть у нього новини - передзвонить.
За ці два з місяцями років Петя не втрачав оптимізм. Принаймні, у листуванні зі мною. І на фото завжди усміхнений. А як воно там насправді?
"Чи вони хоч про це розуміють?" - якось недавно запитував він мене. Це про розуміння студентами, молоддю й нами всіма, цивільними загалом того, що ми тут живемо мирним і відносно спокійним життям завдяки тому, що хлопці й дівчата там, на сході захищають нас. Вже третій рік. Без вихідних. Без перерви на каву, на обід, без води, без електрики, без.... Так, часто взагалі без усього того, до чого ми тут позвикали.
І я не знаю відповіді. Мені може видаватись, що молодь це розуміє. Бо збирають на дрони, на тепловізори. Ось студентки днями поширили запрошення на концерт свого ансамблю з Білої Церкви, де вони танцювали раніше, до університету: концерт плюс збір на тепловізори для підрозділу, в якому воюють їхні батьки.
На день захисту дітей студія вокалу, де співає моя племінниця, вийшла поспівати на Хрещатику аби зібрати кошти.
Знайома мисткиня влаштовує розіграш нової футболки задля збору коштів на автомобіль для підрозділу, де воює її чоловік.
Здається, куди не поглянь - всі збирають кошти, наживо чи в інтернеті, серед друзів і знайомих чи серед зовсім незнайомих людей. І головне - кошти здають. Переказують на картки, приносять готівкою, поширюють на своїх сторінках аби долучити більшу аудиторію.
Маленькі стручки зливаються у річки.
"Я - крапля". Від Майдану 2014 і до тепер....
Останні пости
Дивитися всіВчора з сестрою їздили в село, до "наших" переселенок. Привезли одяг, книжки, самокат, скейт - сестра й донька перебрали дитячі речі....
Минулий тиждень вже тричі мотались в лікарню з обідами, салом, ковбасами, котлетами, відбивними, курками і т.і. Бо з минулої середи...
Вночі і зранку знову масована атака: ракети, дрони. По всій енергетиці, по Київській ГЕС у Вишгороді. Гребля Київської ГЕС як стояла, так...
Comments