06 жовтня 2022
- Подружні подорожі
- 6 жовт. 2022 р.
- Читати 1 хв
Оновлено: 3 трав. 2023 р.
Зранку зустрічаюсь зі Свєткою – приїхала зі своєї Сумщини, працює зараз в грузинському ресторані на Княжому Затоні. Привезла цілу торбу плетених шкарпеток – для хлопців у лікарню. Такі величенькі, без тугої резинки, все як треба для поранених.
Вдень зустрічаюсь з Владкою. Приїхала Наташа (все ще в пошуках приміщення для ательє), з роботи на кілька хвилин вирвалась Марина. Як же ми раді бачити Владку знову, живу й неушкоджену! Наче таке ж грайливе білченятко, як і була тоді, на кухні в ліцеї: весела, енергійна, задиркувата, за словом у кишеню не полізе. Але щось, щось в ній змінилось. Подорослішала. За ці шість місяців на передовій. Добре, що тепер вона в Києві. Хоча небезпека і тут, і так, проте хоча б у теплі і з водою.
Нарешті моя мотанка, яка чекала (і я так потай вірю, що й оберігала її) усі ці шість місяців, дочекалась Владки. І я щаслива.
Останні пости
Дивитися всіСьогоднішня розмова з Петром з 54 ОМБр, Вчора вивели двох хлопців. Виводили довго, дві доби. Погода не сприяла. Тому дуже потроху ті...
Небайдужі сусіди, Черговий звіт про допомогу нашого сусідського волонтерського об'єднання і прохання про допомогу. За останні тижні...
Колядували у поранених. На одужання, на визволення, на життя. Ми з дівчатами (і чарівною Маланкою) зробили, що могли, аби принести...
Comentarii