23 січня 2024
Ранок знову почався з обстрілів. Гепнуло так як ніколи до того раніше. Будинок здригнувся, ліжко заколихалось.
-Десь зовсім поруч. Ану таки вставай і виходимо в коридор, - наполіг чоловік.
Це вдруге за 2 роки повномасштабної війни, коли вийшли в коридорчик - єдине місце в нашій квартирі, де хоча б умовно витримано "принцип двох стін".
У вікні видно дим, що повалив з кварталу неподалік. Приліт таки був поруч.
Проте з відбоєм тривоги на будівництві нового будинку, що між нашим будинком і тим, де гасять пожежу, вже снували будівельники, висотний кран звично крутився, доставляючи матеріали. Вулицею гуляли собачники - приліт чи не приліт, а тваринам треба!
Внучка через Телеграм допитувалась: "А в вашому будинку вікна повибивало?" - "Ні, все ок. А ви як?" - "То й добре, що у вас добре. У нас теж. Вже їду в школу"
Діалоги доби.
В сусідських будинкових групах - ані чичирк! Хоча як мінімум пів будинку, у кого вікна виходять на сторону, де прилетіло, зараз спостерігають за димом і гасінням пожежі. Але навіть найбільш язикаті на другому році війни вже добре розуміють, що писати зараз не можна.
Останні пости
Дивитися всіПішов третій рік повномасштабної війни. Й одинадцятий - від початку вторгнення... Їхали через Українку: майже всі рекламні щити містечка - з портретами полеглих хлопців з Українки. І серед них - наш Д
За останні тижні ми з нашим волонтерським сусідсько-товариським фондом: - забезпечили харчування другій групі бійців 95 ОДШБ, які приїжджали з передової сюди на навчання й опанування нової техніки. -
"Поки все є, та й зима вже кінчається" - це Петя на моє випитування чи прислати їм окопні свічки, термохімічні грілки, чи може пиріжечків домашніх, чи вареннячка. Петя вже тижнів два як виписався з го