02 лютого 2024

Інколи мене просто "пре" від того як швидко і вдало ми навчились комунікувати між собою!

13:45 "Оксанко, у нас є перев'язки, це не наш профіль. То може в ту лікарню, де ми ходили колядувати? Запитай!" - це від Тетянки, яка разом з Натою приходила в лікарню допомагати розносити пригощання для поранених, поки ми з дітьми колядували.

13:46 "В київських лікарнях достатньо всього, точно знаю. Я запитаю в госпіталі на півдні"

13:51 "Таню, - це до матері одного з поранених, який лежав в ортопедії ще влітку 2022. Ми з Танею підтримуємо зв'язок. - хай лікарі з вашої лікарні глянуть чи треба їм такі перев'язки"

14:01 "Оксанко, сказали слати їм усе! Будуть дуже дуже раді"

14:04 "Тетянко, зможете вислати перев'язки на С********ку? Будуть вдячні. Зараз даю адресу на кого слати"

14:06 "Давай координати. Як відправимо - відпишусь!"

"Оксанко, тут одна знайома лікарка каже, що має подушки. В її клініці зараз проводять заміну постільної білизни, все в дуже хорошому стані. Може кому треба?"

"Наталко, точно треба! В С********ці зараз запитаю, там і для госпіталя, і для хлопців, що на ротацію відводять треба все"

"Таню, подушки треба? І ще трохи миючих засобів є"

"Треба все! Я тут хлопців по вільних хатах розселяю, то їм же треба і на чому спати, і в шо переодягтися. Шли все!"

"Наталко, кажи Оксані (Боже, звідкіля стільки Оксана з'явилось серед знайомих?), що треба і подушки, і миючі, і все, що там у неї в клініці є - то все можна висилати!"

"Ти коли плануєш відправляти речі для переселенців? Бо ще раз перебрала наші з Марією речі - передам її куртки, дубляночку, взуття"

"Піднось, днями якраз буду відправляти"

"Ще там книжки Марія відклала, які вже прочитані. Не знаєш куди їх?"

"Книжки? Дитячі? Це ж саме для ВеликоОлександрівської бібліотеки на Херсонщині треба! Занось, відправимо!"

"Сусідко, знайомий має багато, дуже багато б/в акумуляторів від роботів-пилососів. Може хлопцям для чогось пригодяться?"

Ще б пак, думаю, що десь в них є потреба!

"Кириле, є акумулятори б/в" - це до нашого колеги з яхт-клубу, який був оператором аеророзвідки, але після травми його перевели в тил, тепер займається ремонтом і виготовленням всілякої техніки.

"О, з них можна буде хлопцям наробити павербанків! Шліть!"

"Ми з хлопцями приїжджаємо в Київ на навчання, - Владислав з 95 ОДШБ. Наш, печерський. Екс-колега нашого сусіда по будинку. - Де спати знайшли. Є потреба в харчуванні. Бо навчання на полігоні, зранку й до вечора"

"Отак одразу й не допоможу, не мала такого досвіду. То ще на початку повномасштабного працювала на волонтерських кухнях. Зараз таких не лишилось, бо за 2-3 місяці все запрацювало на воєнний лад і потреба в таких волонтерських кухнях зникла сама собою. Але подумаю й напишу!"

"Доброго дня, Оксано! Знайшов кейтерінг, готові робити обіди-вечері, з доставкою"

"Чудово! А ми можемо це все оплатити з нашого сусідського волонтерського фонду"

Щойно я в нашу сусідську групу написала про таку потребу - побігло джерельце допомоги. Та навіть не джерельце - ріка!!!! Хто по 100, хто по 5 тис. І за вечір-ранок сусіди, друзі й родина назбирали на цей проект. Зробила повну оплату, кейтерінг пише, що вже зробили першу доставку. Хай хлопці вчаться на новітньому озброєнні працювати!

І поїхали речі, перев'язки, медичні пелюшки, подушки до Тані, книжки - до Оксани, акумулятори - до Кирила...

Нова Пошта ледь встигає все пакували й пересилати :)

    Це другий рік війни!!!! Хтось там в блогах пише, що всі втомились, що в людей скінчилися кошти, довіра до всіх і т.і. Але я бачу зі свого досвіду зовсім інакше: ми такі самі мобілізовані, як це було  у березні 22-го.

    Ну от, пишу оце й очі на мокрому місці 😭, бо емоції переповнюють.

День наступний

День попередній