7 серпня 2026
Оновлено: 29 серп.
З Петіними замовленнями досить швидко справилась. Щоправда, для цього майже обнулила наш волонтерський фонд, але познаходила всі позиції, сплатила і відслідковую доставку, ось-ось все має бути у Петі.
Я вже собі планувала як зроблю фотозвіт для всіх донаторів, щоби всі відчули гордість від своєї допомоги фронту, подумки тексти складаю.
У середу, 3 серпня, отримую повідомлення від Петі - радію, що ось зараз скаже, що отримав. Відкриваю: відео пошкодженого монітора, акт-відмова від отримання товару на НП. І голосове повідомлення: на Новій Пошті відразу сказали, що товар прийшов пошкоджений, ще й упаковка залита - то все сталось на Полтавському депо НП, під час нічного обстрілу 31 липня.
Справді, часто останніми місяцями з'являється повідомлень про те, що обстріляли відділення НП то на Запоріжжі, то на Дніпропетровщині, то на Сумщині. Були й загиблі, були поранені співробітники пошти, і товар, звісно, знищено. Отож, цього разу саме на Полтавському депо у цей час був монітор для Петіних дроноводів. А хто зна, може й ще щось. Бо антидронову сітку і одну зарядну станцію він вже отримав, а друга зарядка досі десь в дорозі. І старлінки теж.
Відразу ж оформлюю покупку ще одного монітора, у тій самій компанії, що й попередній купувала. Але тепер вирішуємо з Петром, що відправляти треба не на Донецьку область (бо тоді товари йдуть туди через Полтавське депо), а на Харківську - туди хлопці теж легко доїжджають від своєї позиції.
Ще день проходить у листуванні з відправниками зарядної станції й старлінків, аби з'ясувати чи товар просто застряг десь в дорозі чи він теж знищений під час обстрілів. Бо за наприкінці липня було розбито 2 великих депо НП у Полтаві й у Харкові. А ще за кілька днів - незліченна кількість логістичних складів великих компаній навколо Києва: "Розетка", "Епіцентр", Novus, Intertop, Сільпо.
І найгірші очікування випрадовуються: старлінки справді знищені, там же, в Полтавському депо. А от друга зарядна станція якимось дивом проскочила і, довгенько покрутившись (бо знищені 2 депо пошти таки перекрутили всю логістику), нарешті дісталась до Петіного відділення. Хоча б тут пощастило!
Так, треба купувати все заново. Нова пошта обіцяє повернути кошти відправникам, а ті вже потім - покупцям, т.т. мені. Але це точно не відразу. Тож треба нові кошти десь шукати, бо фонд же я майже обнулила. Що ж, пишу знову своїм сусідам, друзям. І люди знову відгукують! Уявити це важко, бо я ж тільки недавно зверталась за допомогою. Сусіди знову кидають хто по 20, хто по 200, хто по 1000. Але ж які ті 20 гривень від пенсіонерів цінні! Я не лінуюсь дякувати кожному особисто (добре я засвоїла урок, точніше "анти-урок", від Григорівни), бо у банківських виписках видно від кого саме кошти, а сусідів я добре знаю, принаймні тих, хто зазвичай донатить. І дуже прикро, що саме отих пенсіонерів, які по 20 і по 50 гривень переказують на допомогу захисникам, мені не вдається ідентифікувати - явно вони не з мого під'їзду.
Замовниці моїх мотанок теж трохи підкидають донатів - щось та наберемо! Ще міню валютні донати друзів-закордонців, які у мене лежали на рахунках саме на отакі випадки. За сталими фінансовими стандартами українців: "грошей нема", "грошей зовсім нема" і "міняю валюту" - у нашого фонду саме третя стадія.
З того, що надходить - відразу купую новий монітор, адже хлопці чекають. Вже потім роздумуюсь, що ж я роблю: відправка знову буде НП, т.т. ризик такий самий як і для попередніх відправок. Але руки вже своє натицяли в інтернеті, лишається тільки сподіватись на краще.
І тут з’являються дві , відразу дві чудові новини! Перша - українська діаспора з Америки переказує допомогу: "прочитали твій допис, розуміємо, що потрібна допомога". Оце так вчасна допомога!
Друга - від продавців старлінків:
"Доброго дня.
Сьогодні Вам відправимо старлінки. А там вже будемо вирішувати з Новою Поштою. Бо то мабуть довго буде, а хлопцям старлінки потрібні терміново "
Перша думка: неймовірні люди! А потім роздумалась: так а ми ж усі тут, в одному човні. І ти або на фронті - або допомагаєш фронту. Продавці розуміють, що НП їм поверне ці кошти, а от зв'язок на передку потрібен зараз.
Цього разу вирішуємо з чоловіком, що відправляти НП не будемо, а намагатимемось якось передати товар. Поки їдемо до продавців (благо, що вони під Києвом), я перебираю подумки різні варіанти, пишу знайомим, питаю. І, як часто буває, рішення знаходиться. Набираю номер Тетяни з Лозової - ми з сусідами для тамтешньої громади переселенців відправляли теплих речей і в 22, і 23 роках, може згадає.
Привіт, Оксанко! - з телефону. Га? Мені не причулось? Ми після тих відправок не спілкувались вже кілька років.
Ти мене впізнала?!
Я хороших людей телефони не витираю.
Сказати що я розчулена - нічого не сказати. Я заковтую сльозу і намагаюсь вгамувати тремтіння голоса. Швидко знаходиться серед Тетяниних знайомих хлопець, що буде дням в Києві і зможе привезти наші дрони в Лозову. А Петя підскочить туди, бо Лозова тепер зовсім недалеко від фронту, значно ближче ніж було в 22-23 роках. Але люди не виїжджають, вірять що хлопці фронт втримають.
Отак з допомогою добрих людей вдалось швидко поновити знищене обладнання, все дійшло до хлопців і поштою, і передачами. Коштів ще й на кілька антидронових пончо для хлопців і антидронових чохлів на обладнання вистачило.